ВО "Свобода"

ENG

6 липня 2016
Юрій Черкашин: Хотів би поіменно подякувати усім, хто допомагає мені одужати
Юрій Черкашин: Хотів би поіменно подякувати усім, хто допомагає мені одужати

Боєць "Карпатської Січі" Юрій Черкашин нещодавно повернувся з лікування в Латвії після важкого поранення поблизу Донецького аеропорту. Воєнна прес-служба ВО "Свобода" вирішила розпитати "Чорноту", як проходило його лікування за кордоном. Юрко охоче розповідає і щиро дякує всім добрим людям, які зробили можливими його одужання.

Відновлення після операцій ще триває, але боєць "Легіону Свободи" не уникає активного способу життя. Хоч на вигляд ще змарнілий, та вже відвідав сокільський фестиваль "Холодний Яр-2016". Далі прямує у Черкаське - в розташування рідної 93-ї бригади. По тому - до батьків. Жартує: "Як вийшов із дому в 2012-му, так і досі не вернувся".

Під час російсько-української війни важких поранень зазнали тисячі вояків. Не кожному з них пощастило отримати кваліфіковану медичну допомогу. Юрків шлях до відновлення функцій правої руки теж тривалий. Поранення він отримав у листопаді 2015-го. Зазвичай активний, рухливий хлопець тепер пересувається обережно, із зафіксованою рукою.

"У 2016-му я лікувався у львівському військовому госпіталі. Це такий собі "совок" головного мозку - за винятком відділення реабілітації, де я більший час перебував. Медики мені сказали, що проблема серйозна й вилікувати вони її не зможуть. Тому пропонували шукати інших фахівців. А травматологія і торакальна хірургія стверджували, що лікування мені не потрібне - усе само загоїться", ­- розповідає про специфіку вітчизняної медицини "Чорнота".

Знайомі свободівці, які працювали в медичних закладах, шукали варіанти для побратима. Допоміг, зокрема, екс-начмед "Азова" Костя Василькевич, який добре знає львівських фахівців.

"Друзі мені порадили звернутися до медичного центру "Innovo", який займається реабілітацією і має чудову репутацію. Там я відновлювався після госпіталю. Це приватний заклад, однак там не взяли з мене коштів за лікування. Після чергового обстеження лікарі сказали, що самої реабілітації мало - потрібне хірургічне втручання. "Innovo" співпрацює з Латвійським благодійним фондом допомоги для постраждалих у конфлікті в Україні. Керівник фонду Яна Стрілець - має українське коріння. Вона 2014 року організувала це об'єднання, завдяки якому лікування в Латвії пройшли зо 30 важкопоранених українських бійців. А почалося все з Майдану".

Та знайти приймаючу сторону й фінансування - це ще півбіди. Виявилося, що для військового виїхати за кордон - завдання на порядок важче, ніж для цивільних. "Переважна більшість військових не обізнані в юридичних нюансах, тому є люди, які допомагають у цьому розібратися. Мене, наприклад, "водила за ручку" Іванна Поровська, за що їй велика подяка. Є багато тонкощів. Наприклад, для виїзду за кордон необхідний особливий дозвіл міністра оборони. Його можна чекати місяцями. Однак якщо ти лікуєшся у шпиталі - перебуваєш у підпорядкуванні департаменту Міноборони. І це дозволяє пришвидшити процес. Так я зміг відправитися в Латвію".

Латвійський благодійний фонд допомоги для постраждалих у конфлікті в Україні, який взяв під опіку Юрка, співпрацює із приватною клінікою в Ризі, де діє відмінне відділення мікрохірургії. Його очолює доктор Мартин Капицький - фахівець прооперував вже дуже багато українських військових. Цікаво, що медики, які робили операції, відмовлялися від своїх гонорарів і кошти йшли лише на обладнання та медикаменти.

"У Латвії мене прооперували двічі. Перша операція - суто мікрохірургійна - мала за мету звільнити ліктьовий нерв від рубцевих наростів, щоби він почав нормально функціювати. А друга відбулася за три тижні. Це була мікрохірургія, поєднана із травматологією. У результаті поранення в мене був зламаний акроміальний відросток, було знищено 2/3 лопатки. Відповідно, треба було компенсувати "деталі", аби рука трималася не тільки на м'язах, але й на чомусь більш суттєвому. Мені прикрутили 15-ма шурупами металеву пластину до плеча та до руки. Можливо, колись медицина піде далі й метал замінять на щось таке, що не пищить на металодетекторі", - жартує вояк.

У відповідь на запитання, чи зустрівся Юрко із братами по зброї, він розповідає, що лікувався разом із десантником Євгеном. Хлопець входив до групи "Ендрю", яка боролася з контрабандою на Луганщині. Підрозділ потрапив у засідку, двоє хлопців загинуло, четверо - поранено. На момент знайомства з "сокільцем" Євген був прооперований уже 35 разів.

Лікування обох вояків не виглядало як сумирне лежання в білих палатах. Утримання в лікарні у Латвії порівняно дороге (але в рази дешевше, ніж в Німеччині чи в Ізраїлі). Тому задля економії коштів, коли бійці не потребували медикаментозного лікування, очільниця фонду Яна забирала хлопців додому і в лікарню їх повертала на перев'язку. "У нас була така собі домашня реабілітація поруч із Яною, її чоловіком, двома дітьми, вісьмома котами і трьома собаками", - згадує "Чорнота".

Хлопець тішиться із того, що за кордоном не був виключений із соціуму, мав широку культурну програму. Юрко розповідає про радість спілкуватися із латвійськими націоналістами із партії Національне об'єднання. Політична сила має своїх депутатів у парламенті та критично ставиться до європейських псевдонаціоналістів, що підтримують Путіна. За короткий час хлопці з Національно об'єднання повозили Юрка по всіх усюдах, що на захід Риги в бік Балтійського моря.

"Перед першою операцією нас запросив Патріотичний клуб ризьких байкерів. Об'єднання саме по собі дуже цікаве, адже туди можуть вступити лише ті, що брали участь у війні. Армія Латвії дуже маленька (всього 7 000), але в неї є кілька десятків миротворчих контингентів у різних точках світу. Тож клуб запросив нас на вшанування латвійських легіонерів. Саме відбувалося перепоховання рештків дивізійників. Було приємно бачити, як латвійці шанують ветеранів війни - на цьому заході я бачив і депутатів, і простих мешканців, і колишнього міністра оборони. Ми приїхали із синьо-жовтими прапорами, латвійці до нас приходили й дякували - мовляв, доки воюєте, нам не доведеться цього робити вдома. Вони чудово розуміють, що можуть стати наступними на шляху російської агресії".

Зараз у Юрія Черкашина етап реабілітації - м'язи зростаються. Далі проходитиме лікування в Україні - скоріш за все у медичному центрі "Innovo".

"Хочу подякувати всім тим, хто мені допомагав. Хотів би це зробити поіменно, але список дуууже довгий. Завдяки кожному з вас вдалося зібрати майже 100 000 грн - і цього вистачило на те, щоби покрити нестачу коштів. Частину витрат (на одну операцію) покрила Латвія - завдяки державній програмі. Другу операцію допомогли оплатити частково зібрані Фондом кошти і частково гроші, що прийшли на мою картку. Ваша підтримка дуже важлива для мене! Щиро дякую всім, хто відгукнувся, хто пропонував допомогу, організовував моє лікування і продовжує хвилюватися за мене!".

Підготувала Настя Сніжна