ВО "Свобода"

ENG

Дмитро "Брат" Коряк
Дмитро

Прихильник ВО "Свобода". Стрілець-зенітник у складі полку "Азов". Загинув 11 лютого 2015 року під час операції з визволення селища Саханка поблизу Маріуполя. Самотніми залишилися батьки Тамара Олексіївна та Володимир Федорович.

Дмитро народився 25 квітня 1989 року в м. Миргород Полтавської області. Із 1996- 2006 рр. навчався у Миргородській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №5.

Мати Дмитра, Тамара Олексіївна, із болем розповідає про його мужність, що була притаманна хлопцеві з ранніх літ: "Мій син Дмитро був дуже незвичайною людиною: в ньому поєднувались мужність і велика доброта… Він був мужчиною, чоловіком у найкращому сенсі цього слова з малих літ. Дмитро любив повторювати, що народився "дядьком" і завжди повинен чинити, як мужчина. Завжди так і робив".

Тетяна Підгірна, хрещена мати героя, із теплотою згадує його дитинство: "Почуття справедливості та патріотизму в ньому були закладені ще з дитячих років. Пам'ятаю, коли Дмитрикові було 6 років, до нас на гостини приїхали родичі з Москви з хлопчиком Романом, однолітком Діми. Дмитрик розмовляв із ним тільки українською. Роман почав глузувати з цього приводу, адже тоді було справжнє засилля російської мови. Знялася дитяча бійка… На запитання: "Що трапилося?" Діма відповів: "Я бився за праве діло"…

2011 року Дмитро закінчив електромеханічний факультет Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка за спеціальністю "технологія машинобудування". По тому працював на будівництві.

З початком Революції гідності полишив попереднє життя і цілковито поринув у боротьбу. Він курсував між київським і полтавським майданами, постійно допомагаючи там, де більше потрібен. Був заступником очільника Полтавської свободівської Сотні у Палаці Свободи.

Свободівець Анатолій Ханко поділився спогадами: "Дмитро з'явився на Майдані під ранок 19 лютого. Хоча це було на той час зробити дуже важко, бо міліція не пускала наших людей до міста. Дмитро проявив артистичні якості, приїхавши автобусом… разом із "тітушками", які прийняли його за свого. Він кинувся у вир подій. Ми відстояли ніч на барикаді, і тут почався наступ. Так вийшло, що Коряк побіг на Інститутську з кількома побратимами. Розпочалася стрільба. Спочатку гадали, що кулі травматичні. Але виявилося, що злочинна влада перейшла межу, давши дозвіл на використання бойових патронів. Профіль Дмитра я помічав у найнебезпечніших місцях на Інститутській".

З лютого 2014 року був прихильником ВО "Свобода". Здійснював агітаційну роботу разом зі свободівцями під час президентських виборів у травні 2014 року. Неодноразово брав участь у свободівських акціях.

У березні очолив полтавську самооборону. Дмитро прагнув очистити правоохоронну систему та організовував різні акції, котрі мали люстраційний характер. Але серце кликало на схід України, на фронт, до побратимів, до своєї долі. Із серпня 2014 року увійшов до лав добровольців полку спеціального призначення "Азов".

Кільце навколо Дебальцевого почало стискатися. Аби відволікти ворога та відтягнути його сили, українські сили почали наступ на Широкіне. Про деталі операції згадує командир Дмитра Коряка: "Обираю "Потера" з кулеметом та "Брата". Пояснюю, що їм потрібно повернутися вздовж дороги трохи назад, до села та узяти під спостереження балку зліва від нас. Цією балкою ворог може непомітно пройти в тил усьому нашому підрозділу. Жодних питань. Вирушають, пригнувшись. Віддалилися назад метрів на 150. Бачу, як вони перебігають дорогу. Зникають за стелою. Пару секунд. Відвертаюся. Думаю, все ок. І тут коротеньке вввііііуууу і БББАХ! Просто позаду. Повертаюся - у тому місці, де мали бути вони, чорний дим високо здійнявся, метрів на вісім і його вітром почало розвіювати у бік ворога… "Брат" жив воїном і загинув воїном".

Дмитро Коряк загинув 11 лютого 2015 року в ході операції з визволення селища Саханка поблизу Маріуполя від вибуху ворожої міни.

14 лютого 2015 року був похований як Герой України на Алеї Героїв полтавського центрального міського кладовища.

Посмертно Дмитра Коряка було нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня. 15 липня 2015 року відкрито пам'ятну дошку на фасаді ПНТУ. Також на честь Героя було перейменовано одну з вулиць Полтави.

Спогади про Дмитра зібрано у публікації svoboda.org.ua

Оператори об'єднання "Вавилон'13" за кілька днів до загибелі Дмитра встигли відзняти його на відео: youtube.com.