ВО "Свобода"

ENG

Володимир Кульчицький
Володимир Кульчицький

Жив у Києві. Прихильник ВО "Свобода". Трагічно загинув 18 лютого 2014 року на барикадах Будинку Профспілок внаслідок вогнепальних поранень у серце та живіт.

Володимир був другим сином у родині. Із 9-річного віку нянчив сестру, доки батьки були на роботі. З юного віку почав працювати на заводі. Був відповідальним та працьовитим.

Рідні розповідають, що у чоловіка були золоті руки - власноруч побудував гараж, літній будиночок на дачі, у дворі між багатоповерхівок сплів тин навколо клумби, яку доглядала його дружина Людмила.

Захоплювався мисливством та рибальством. "Він міг вполювати кабана, власноруч його освіжувати, а тоді зліпити з м'яса маленькі пельмені. Його вік ніколи не відчувався", - розповідають близькі.

Про Володимира Кульчицького згадують як про природженого дипломата, хорошого вчителя для дітей, люблячого чоловіка, чесну, справедливу й добросовісну людину.

"У нього було загострене почуття справедливості. Він не міг змиритися з тим, що на чолі країни стоять злодії та вбивці, які чинять несправедливість і терор. Він ходив на мирні демонстрації щоби захистити своїх дітей, щоби щось помінялося - аби всі жили по-людськи", ¬ говорять рідні.

Знаючи, що боротьба за Україну йде не на життя, а на смерть, заповідав рідним поховати його зі свободівським прапором на труні.

"У Києві є багато мисливців зі своєю зброєю. Та ми не беремо її. Але якщо будуть відстрілювати наших дітей, як зайців по очах - ми ж не встоїмо! Я - пенсіонер, мені би сидіти біля телевізора. А я роблю акомпанемент дзвонам по Януковичу", - сказав Володимир Кульчицький в інтерв'ю, б'ючи в імпровізований дзвін із вогнегасника.

18 лютого Володимир у свої 64 роки цілий день стояв на барикаді по вул. Грушевського. З предметів захисту у нього був тільки шолом. Після атаки беркуту, охорона перемістилась під Будинок Профспілок. Газові гранати відтіснили з барикади захисників. Силовики згрупувалися, вишикувалися у черепаху та почали просуватися вздовж Будинку профспілок. Володимир та Ігор Кульчицькі були у "2 лінії" оборони.

"Батько був поруч. Він не міг докинути камінь, але й не міг стояти просто так. основна сила, як дозволила нам здобути перемогу - це вогонь. Ми готували коктейлі… Я втратив батька з поля зору. не розраховував, що він піде на передову. Але він пішов саме туди. Далі пролунала фраза: "Коридор! Важкий!", несли тіло. Як потім виявилося, це був мій батько. Я впізнав його вже тоді, як його пронесли майже повз мене. Я дуже сподівався, що він живий і кров на обличчі від падіння"? - розповідає син.

Як з'ясувалося потім, близько 22:30 на барикадах біля Будинку профспілок куля снайпера влучила у серце Володимира Станіславовича, пройшла наскрiзь… Друга влучила чоловiковi в живiт.

Володимир залишив 93-річну маму, двох синів та три внучки. Похований у селі Нові Петрівці біля Києва.

Зараз його родина добивається справедливості у суді - аби сів за грати Олександр Щеголєв - керівник спецоперації "Бумеранг", яка поклала початок масовим розстрілам на Майдані.